Ось уже багато століть в традиційній медицині народів світу популярна жовч ведмедя. Здавна саме вона вважається найпотужнішим лікарським засобом.

Жовч ведмедя застосовувалася при важких хворобах печінки, травного тракту, і багатьох інших захворюваннях. Чудодійний терапевтичний ефект ведмежої жовчі багато століть залишався для людей загадкою.

Проте він був. І завжди працював. Як його тільки не пояснювали: чарами, дивом, особливою силою цього сакрального тварини.

Сьогодні, вченим нарешті вдалося розкрити загадкову таємницю тисячоліть.

Все почалося в 1902 році, коли шведський біохімік Олаф Хамстен виділив з жовчі ведмедя нове, невідоме раніше речовину, яка отримала назву урсодеоксихолевою кислотою (УДХК).

УДХК представляла собою третинну жовчну кислоту, яка виробляється з холестерину. Подальші наукові досліди показали, що саме урсодеоксихолевая кислота володіє тим самим потужним лікувальним ефектом, яким здавна славилася жовч ведмедя.

Більше того, з'ясувалося, що деякі види ведмедів є єдиними ссавцями на Землі, що виробляють УДХК у великій кількості (до 39%!).

Сама назва кислоти походить від латинського слова ursus, що означає «ведмідь».

У людському тілі УДХК також синтезується, але в невеликих кількостях (0,1-5%).

Ця подія стала справжнім проривом в медицині, після якого пішов ряд найважливіших експериментальних досліджень і відкриттів цілющих властивостей УДХК, які тривають і донині.

Нарешті унікальність жовчі ведмедя була науково доведена. Тим не менш, також з'ясувалося, що тільки деякі види ведмедів містять УДХК в достатній кількості. До них відносяться всього 3 види ведмедів: американський чорний ведмідь (39%), бурий ведмідь (19%) і білий ведмідь (17% УДХК).

Інші види ведмідь не виробляють УДХК або виробляють в незначному обсязі. Наприклад, в жовчі гігантської панди взагалі немає УДХК, у ведмедя-Губача всього 1%, трохи більше у очкового ведмедя (6%) і малайського ведмедя біруанга (8%).

Важливість цих даних важко переоцінити. Адже популярність торгівлі дорогими жовчного міхура ведмедів і препаратами на їх основі зростає з кожним днем.

Визначити ж за зовнішніми ознаками, якого виду ведмедя належить жовчний міхур неможливо. А значить, і не можна бути впевненим і в його лікувальному ефекті! Купуючи жовчний міхур або препарати, зроблені на основі жовчі ведмедя, неможливо визначити, яка кількість УДХК там міститься! Між тим, ефективність лікування за допомогою УДХК в чому залежить від правильного дозування.

Що ж робити в цьому випадку? На поточний момент рішення знайдено і активно застосовується в медицині.

У 1954 році, японським вченим вдалося синтезувати УДХК в лабораторних умовах. З цього моменту необхідність у видобутку ведмежої жовчі і, отже, полюванні на ведмедів, відпала.

У сучасній медицині використовується виключно синтезована урсодеоксихолевая кислота, що, в свою чергу, дозволило використовувати її для лікування в точною, необхідної дозуванні.